Українські народні прислів’я
Про природу.
Природа одному мама, а другому мачуха.
Заступиш природу дверима, а вона тобі – вікном.
На небо – не скочиш, а в землю – не закопаєшся.
Не можна на небо злізти та через голову штанів скинути.
Нема тієї драбини, щоб до неба дістала.
Чисте небо не боїться ні блискавки, ні грому.
Як небесна височина, – так морська глибина.
Взимку сонце, як мачуха: світить, та не гріє.
Зимове сонце, як удовине серце.
Весняне сонце – як дівчини серце.
Доки сонце зійде, – роса очі виїсть.
І сонце не всі гори освічує, хоч високо ходить.
Якби не було хмар, то ми б не знали ціни сонцю.
Аби на мене місяць світив, – а зорі будуть.
Гарно і при місяцю, коли сонця немає.
Світить місяць, та не гріє.
З неба зорі хвата, а під носом не бачить.
Світло чим вище стоїть, тим дальше його видно.
Світить, та не гріє.
Темно, хоч падай.
Темно, хоч очі виколи.
Темно, хоч татарву веди.
Темно в хаті, як у горобину ніч.
Хто в темряву дивиться, – той од світла кривиться.
Про землю.
Більше землю удобряй – будеш мати урожай.
Дай землі, – то вона й тобі дасть.
Земля дає все і забирає все.
Земля багата – народ багатий.
Земля – наша мати: всіх годує.
Земля найбагатша, вона найсильніша.
Земля потребує доброї погоди, доброго насіння, доброго робітника.
Земля – тарілка: що покладеш – те й візьмеш.
На добрій землі хліб сіють, а на плоху гній возять.
На ледачій землі і трава не росте.
На необроблені землі лиш бур’ян росте.
На поганій землі хліб не родить.
На чиїй землі живеш – того і воду п’єш.
На чорній землі білий хліб родить.
На чужій землі не доробиш хліба.
Не земля родить, а руки.
Про землю піклуйся – золотим зерном милуйся.
Там така добра земля, що дитину посади – і та б виросла.
Хто землі дає, тому земля втроє віддає.
Доглядаєш землю плідну, як матір рідну.
Хто на землі сидить – той не боїться, що впаде.
Чия земля – того й сіно
Чия земля – того й хліб.
Яка земля – такий і хліб.
Високі гори мають глибокі доли.
Гора з горою не сходиться.
Гора має вуха, а ліс – очі.
З гори вскач, а на гору – хоч плач.
Поле бачить, а ліс – чує.
Дай полю гною – дасть хліба вволю.
Поля – що й курці лапою нема де ступити.
Хто по полю годить, тому жито родить.
Про воду.
За холодну воду не візьметься.
Без води й борщу не звариш.
Без води і не туди, і не сюди.
Вода ума не мутить та й голови не смутить.
Ваша вода мокра, ще й зимна.
У воді стоїть, а води просить.
Він, як вода, скрізь просочиться.
Він ані в воді не втоне, ані в огні не згорить.
Він такий, що й у ложці води втопиться.
Вода все сполоще, крім лихого слова.
Вода в одного бере, а другому дає.
Вода, що скоро збігає, отрути не лишає.
Води – хоч топитись, та нема де напитись.
Води – хоч мийся, ліса – хоч бийся, хліба – хоч плач
Не все переймай, що по воді пливе.
Чим глибша вода, тим більша риба.
Де вода, там і верба.
Де вода, там і біда.
За водою підеш, то й не вернешся.
З брудної води ще ніхто чистим не вийшов.
І вода як на місці стоїть, то засмерджується.
Коло води ходячи, умочишся.
Мала вода – великий шум.
Не виливай каламутну воду, доки чисту не найдеш.
Не вір воді, бо втопишся.
Не спитавшись броду, не сунься в воду.
Не ходи у воду за птицею, а в ліс за рибою.
Прийшло з води, пішло з водою.
Хто хоче чистої води, нехай іде до джерела пити.
Чий берег, того й вода.
Як води боятися, то не купатися.
Не тим крапля камінець довбає, що сильна, а тим, що часто падає.
Аби болото, а чорти знайдуться.
Аби болото, а жаби будуть.
Витягни біду з болота, а вона тобі на голову сяде.
Кому болото, а кому злото.
Ліпше своє болото, як чуже золото.
Хто обкидає болотом других, у того руки брудні.
В морі тому води багато, що її ніхто не п'є.
Жди з моря погоди, то роса очі виїсть.
Море – рибальське поле.
Ночвами моря не переплисти.
По морі плавав, а води не бачив.
Роздайся, море, тріска пливе.
Сім літ морячив і моря не бачив.
Хвали море, а держися землі.
Хто по морю плавав, тому калюжа не страшна.
Хто переплив море, той знає горе.
Хоч річка і невеличка, а береги ламає.
Вогонь.
Вогонь – біда, і вода – біда, а без вогню і без води ще більше біди.
Вогонь палить, вода студить.
Вогонь добрий слуга, але поганий хазяїн.
Вогонь і вода добрі служити, але лихі панувати.
Вогонь цар, а водиця – цариця.
Вогонь все нищить, а вода від одного бере, а другому дає.
Гаси вогонь, поки не розгорівся.
Кого не пече, той не відсувається.
Кого не пече, тому не гаряче.
Чим більше дров, тим більший вогонь.
Багато диму – мало тепла.
Тікав від диму, та впав у вогонь.
Біля сухого дерева й сире горить.
Коли дрова горять, тоді і кашу вари.
Що горить, то не мерзне.
Що має згоріти, то не потоне.
Що не горить, того не треба гасити.
Не горить, а тліє.
Погода.
В холодну погоду добрий господар і собаку на вулицю не вижене.
Погода робить сіно, а час – гроші.
В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, туманіє, шумить, гуде, мете і зверху йде.
Така погода, що хто вмер, той кається.
Тиха погода, хоч мак сій.
Блискавка блисне – й камінь трісне.
Вітер не дме – то й очерет не шумить.
Вітер не піймаєш, дим не заховаєш.
З вітром прийшло, за вітром і пішло.
Куди вітер, туди й він.
Куди хилить вітер, туди й гілля гнеться.
Мені все вітер в очі – як вдень, так і вночі.
Південний вітер – бідний батько.
Посієш вітер – пожнеш бурю.
Хто вітрові служить, тому димом платять.
Багато грому, а мало дощу.
Грім гучний, а дощик малий.
Доки грім не гримне, баба не перехреститься.
Звідки не візьми – грім серед ясного неба.
Від дощу втік, а під ринву сховався.
Дощ іде – гриби будуть.
Чоловік – не глина, а дощ – не дубина, не розмочить і не поб'є.
Весною відро води – ложка болота, восени ложка води – відро болота.
Дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть, не там, де просять, а там, де косять.
Оцей дощ глухий: не йде, де просять, а йде, де косять, не йде, де чорно, а йде, де вчора.
Як сіно косять, то дощів не просять – самі йдуть.
З великої хмари малий дощ.
Хоч мороз і припікає, зате комарів немає.
Хто бореться з морозом, у того завжди вуха мерзлі.
Хто на морозі не бував, той і лиха не видав.
Нема снігу – нема сліду.
Скільки сніг не лежатиме, а розтавати буде.
Поки не впріти, поти не вміти.
Де тепло, там і добро.
Так холодно, що якби не вмів дрижати, то замерз би.
Холодно в хаті, хоч вовків ганяй.
В ліс не з'їздиш – то й на печі замерзнеш.
Кожух лежить, а дурень дрижить.
На кожусі лежав, від холоду дрижав.
Час.
Бережи час – його за гроші не купиш.
Хто перший часом – перший і правом.
Час – найліпший лікар.
Час минає, а не вертає.
Час – не кінь: не підженеш та й не зупиниш.
Час – не віл, його не налигаєш.
Час, як вода, все йде вперед.
Було, та загуло.
Було, та з водою сплило.
Було, та мохом поросло.
Не буде так, як думаєш, а буде так, як станеться.
Чому бути, тому не минути, що має бути, те й буде.
Що без нас було – чули, що при нас буде – побачимо.
Що буває, те й минає.
Що буде, те й буде.
Що було, то було, а що минуло, то травою поросло.
І давно ріки догори не плили, та й калачі на вербах не росли.
Все минеться, одна правда останеться.
Є – минеться, нема – обійдеться.
Минулося – забулося.
Що буває, те й минає.
Не так сталося, як гадалося.
Краще пізно, ніж ніколи.
Краще на п'ять хвилин раніше, ніж на хвилину пізніше.
На годину спізнися – за рік не доженеш.
Хто пізно ходить, пізно й приходить.
Хто пізно ходить, сам собі шкодить.
Ранок – панок: що ранком не зробиш, то вечором не здоженеш.
Як не було зранку, то не буде до останку.
Ранні пташки росу п'ють, а пізні слізки ллють.
Зимова днина така: сюди тень, туди тень – та й минув день.
Не хвали день зранку, а хвали увечорі.
Хвали день увечорі, а життя – перед смертю.
Що днина, то новина.
Вечір покаже, який був день.
Куди ніч, туди й сон.
Ніч-мати усіх пригортає, а день розганяє.
Ніч ночувати – не вік горювати.
Чим темніша ніч, тим ясніші зорі.
Що нині мені, то завтра тобі.
Краще яйце сьогодні, ніж завтра курка.
Сьогодні густо, а завтра пусто.
Що нині утече, то завтра не зловиш.
Що маєш завтра зробити, то зроби сьогодні, а що маєш з'їсти нині, то лиши на завтра.
Пори року
Весна багата на квіти, а хліба в осені позичає.
Весною не посієш – восени не збереш.
Проспиш весною – заплачеш зимою.
Бджоли раді цвіту, люди – літу.
Готуй сані влітку, а воза взимку.
Кому вліті холод, тому взимі голод.
Літом ніжкою, а зимою ручкою.
Що літом придбаєш, то зимою маєш.
Одно літо ліпше, як сто зим.
Восени багач, а навесні прохач.
Зима спитає, де літо було.
Коли б не зима, то й літо довше було б.
Хто має розум, той не їде зимою возом.
Питає лютий, чи ти добре взутий.
Воно як трапиться: коли середа, а коли п'ятниця.
Краще тепер, ніж у четвер.
Не тепер, так у четвер.
Прийде така неділя, що і в нас буде весілля.
Порівняння з тваринами
Із свині чоловік не буде, але з чоловіка свиня ся може стати.
Був би послом, якби не вдався ослом.
Держись за гриву, бо за хвіст не вдержишся.
Лучче бути хвостом живого собаки, чим головою дохлого лева.
Він що кішка: як ти його не кинь, а він все на ноги стає.
Кіт з хати – миші на стіл.
Кіт з хати – миші танцюють.
Звик собака за возом бігти – побіжить і за саньми.
Лежить собака на стерні – сама не буде їсти і другому не дасть.
Він, як собака на сіні: і сам не їсть, і другому не дає.
Позичив у Сірка очей та й дивиться.
Вовка не треба кликати з лісу, він сам прийде.
Натура вовка тягне до лісу, а музиканта – до корчми.
Не давай зайцеві моркву берегти, а лисиці – курей стерегти.
Говорить, як лисиця, а за пазухою камінь держить.
Дивиться лисичкою, а думає вовком.
У вічі – як лис, а поза очі – як біс.
Ніхто не буде знати, тільки сич та сова, та людей півсела.
Про працю
З гори і сани біжать, а на гору і віз не їде.
Хоч ти іди в ліс по дрова, а я буду дома, хоч я буду дома, а ти йди в ліс по дрова.
Іржа їсть залізо, а горе – серце.
Залізо іржа їсть, а чоловіка – хвороба.
Тесля завжди без воріт, а швець завжди без чобіт.
Млин меле – мука буде, язик меле – біда буде.
Без праці жити – тільки небо коптити.
Їсть за вола, а робить за комара.
Він тяжко хворий: коли працює, то все мерзне, а коли їсть, то аж пріє.
Праця чоловіка годує, а лінь марнує.
Робота – не ведмідь, до лісу не втече.
Робота – не вовк, до гаю не втече.
Сталь гартується в огні, а людина – в труді.
Хоч земля хліб родить, чоловік на хліб робить.
Як до праці – руки дрижать, а чарочку добре держать.
Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.
Діло сяк-так волочиться, та покинути не хочеться.
Скоро казка мовиться, та не скоро діло робиться.
Їжа.
Голод злим провідником буває, бо людей до в'язниці пхає.
Доки багатий стухне, бідний з голоду опухне.
Одному аж горлом вертає, а другий з голоду здихає.
Чують, як пісні співаємо, а не чують, як з голоду вовками виємо.
Ситому живіт розпирає, голодний з біди умирає.
Звабиш калачем – не відженеш і бичем.
Каменю – хоч бийся, води – хоч топися, хліба – хоч плач.
Коли хліб на столі, то стіл – престіл, а коли хліба ні кусочка – тоді стіл лиш гола дошка.
Лучче їсти хліб з водою, ніж жити чужиною.
Риба – вода, ягода – трава, а хліб – усьому голова.
Як молодим бував, то сорок вареників їдав, а тепер хамелю-хамелю – і насилу п'ятдесят умелю.
Хліб – не зять, як спечуть – так з'їдять.
Хто на поріг – тому пиріг, а хто від порогу– тому щаслива дорога.
Вівсяна каша сама себе хвалить, а гречану люди хвалять.
Гречана каша – то матір наша, а хлібець житній – батько наш рідний.
Коли б ковбасі та крила, то б кращої птиці на світі не було.
Хрін каже: "Я добрий з м'ясом!", а м'ясо: "Я і без хріну добре!"
Його хоч до сала прив'яжи, то все буде, як драбина.
Їж, поки рот свіж, а як зав'яне, то ніщо в нього не загляне.
Не все добре, що смакують, не все погане, що бракують.
Не будь гірким, бо виплюнуть; не будь солодким, бо злижуть.
Де кисіль, там я сів, де пиріг, там я й ліг.
Зовнішність та життя людини.
Молодець проти овець, а проти молодця – і сам, як вівця.
Не то молодець, що за водою пливе, а то молодець, що проти води.
Дівка не без щастя, козак не без долі.
Де дівка не плетена, там і хата не метена.
Дівчина як тінь: ти за нею – вона від тебе, ти від неї – вона за тобою.
Не вибирай дівку, як у церкву йде, а як свиням їсти несе.
Краса до вінця, а розум до кінця.
Не поможе панні мило, коли чорна, як кадило.
Впертого вилічить дубина, а горбатого – могила.
Голий, як пляшка, а гонор, як в ляшка.
Нарядилась, як пава, а кричить, як ґава.
Ходи у чорному – люди кажуть: ледащиця, ходи у білому – кажуть: чепуриться.
Два пани, а одні штани: котрий раніше встав, той ся і вбрав.
Кохання. Одруження.
Дівчат любимо за те, чим вони є, а хлопців за те, чим вони обіцяють бути.
Любов не пожежа: займеться – не потушиш.
Там, де люблять – не вчащай, а де не люблять – не бувай.
І Гнат не винуватий, і Килина не винна, тільки хата винувата, що впустила на ніч Гната.
Хоч далеко, та ходить легко, а хоч близько, та ходить слизько.
За поцілунками світу не бачу, а за коханням – жити ніколи.
Стрічалися – цілувалися, а як в одну хату зійшлися – за чуби взялися.
Гарну взяти – будуть люди багато знати, розумну взяти – не дасть слова сказати.
Бджола мед носить не для себе, вівця шерсть носить не для себе, старий жениться не для себе.
Молодого тато й мама женять, старшого – люди, а старого і чорт не оженить.
Не штука женитися, та треба журитися: треба ложки треба миски, треба ночов і колиски.
Ще молоко на губах не обсохло, а він женитися задумав.
Як жениться, то мостом стелиться, а як ожениться, то кісткою в грудях стає.
Не плач, небого, що йдеш за нього, нехай плаче він, що бере лихо в дім.
Сватай ту, яку сам хочеш, а не ту, яка за тебе йде.
Чоловік – не ангел, щоб не согрішить, але й не чорт, щоб не покаяться.
Сім'я
В подружжі, як надворі: буде сонце, будуть і хмари.
Як була я дівочкою, до мене ходили з горілочкою, а як стала молодицею – перестали ходить і з водицею.
Біда, в кого жінка бліда, а в кого як калина, то й йому лиха година.
Брат любить сестру багату, а чоловік – жінку здорову.
Де жінки тільки горшки пильнують, там в хаті нелад і непорядки панують.
Дим, дощ, мороз і сварлива жона – то найбільше нещастя в хаті.
Добра жінка мужеві своєму вінець, а зла – кінець.
Добра жінка мужа на ноги поставить, а зла і з ніг звалить.
Добра жінка – то весілля, а зла – то погане зілля.
Жінка буде й тортури зносити, аби лиш себе прикрасити.
Жінка дає більше, як обіцяє, чоловік обіцяє більше, ніж дає.
Жінка для совіту, теща для привіту, матінка рідна лучче всього світу.
Жінка – не рукавиця, мінять жінку не годиться.
Жінка перша від бога, друга від людей, а третя від чорта.
Перша жінка – суджена, друга – раджена, а третя – від чорта принесена.
Жінка нікому не уступить, хіба її миша налякає.
Жінка – як кішка: чим більше гладь, тим більше хвоста і задирає.
Жінку треба два рази слухати: раз – як кличе їсти, другий раз – спати.
З доброю жінкою поздоровієш і збагатієш, а з лихою згорбатієш.
Легше сто зайців пасти, як одної жінки допильнувати.
Ліпше їсти хліб з водою, ніж жити з жінкою лихою.
Як жінка співає, то голодний чоловік вовком виє, або, як пес, гавкає.
Батько стереже доньку до вінця, а муж стереже жінку до кінця.
Без чоловіка – то так, як без голови.
Добрий чоловік жінці ліпший від рідної матері.
Драний кожух – не одежа, чужий чоловік – не надежа.
За ледачим чоловіком жінка марніє, за хорошим – молодіє.
Під добрим кущем трава зеленіє, за хорошим чоловіком жінка молодіє.
За доброго мужа жона, як ружа, а за лихого драба – за рік, за два – баба.
Коли ти мені муж, то будь мені дуж, а як не гриб, то не лізь у козуб.
Куди голка, туди й нитка, куди чоловік, туди й жінка.
Муж з жінкою сваряться і б'ються, а перина їх мирить.
Не дай бог коня лінивого, а чоловіка ревнивого.
Стогни, як чоловік чує, а їж, як чоловік не бачить.
Чоловік голова, жінка шия: куди захоче, туди й поверне.
Як був парубком, то я говорив, а вона слухала, а тепер вона говорить, а я слухаю.
Не ті батьки, що на світ привели, а ті, що в люди вивели.
Не той батько, що сплодить, а той, що до розуму доводить.
Коли батько рибалка, то й діти у воду дивляться.
Не послухаєш батька-матері, то навчить тебе лиха година.
Своя хата – своя втіха, свій батько – своя втіха.
Татові на воли грошей не хватає, а син скрипки забажав.
Шануй батька й неньку, то буде тобі скрізь гладенько.
Яке дерево, такі і його квіти, які батьки, такі і їх діти.
Який татко, таке й дитятко.
Материн гнів, як весняний сніг: рясно випаде, та скоро розтане.
Матері кожної дитини жаль, бо котрого пальця не вріже, то все болить.
Мати порве пазуху, ховаючи для дітей, а діти порвуть пазуху, ховаючи од матері.
Мати з сином лається – за піч береться, а з зятем – за клямку береться.
Нема цвіту кращого від маківочки, нема роду милішого від матіночки.
Яка клепка, така й бочка, яка мати, така й дочка.
Яка мама, така й сама.
Мати рідна б'є – так гладить, а мачуха і гладить, так б'є.
Малі діти – малий клопіт, великі діти – великий клопіт.
Від малих дітей болить голова, а від великих – серце.
Дитина паде – ангел подушку кладе, старий паде – дідько камінь кладе.
Дитина падає – бог перину підставляє, а як старий падає, то чорт борону підставляє.
Добрі діти – батькам вінець, а злі діти – кінець.
Добрі діти їдять кашу, а злії – серце й душу нашу.
Добрі діти на ноги поставлять, а лихі й з ніг звалять
Добрі діти – потіха, а злі – гризота.
За роботою і од дітей одстав – за сім літ тільки дев'ятеро.
Як не навчиш дитину в пелюшках, то не навчиш і в подушках.
Як мала дитина – не виспишся, підросте – не наїшся, а виросте – не одягнешся.
Малі діти не дають спати, а великі не дають жити.
Нема смерті без причини, нема щастя без дитини.
Мабуть, у мокре літо родивсь, що такий високий виріс.
Дякую тобі, мамо, за твою науку, колисала ти мене, колиши й онуку.
Тоді учи, як упоперек на лавці лежить, а як подовж ляже, то тоді вже його трудно вчити.
Де доньок сім, там долей сім, а де одна, там її нема.
З дочками таке: до десяти чешеш, до п'ятнадцяти доглядаєш, а після двадцяти дякуєш тому, хто забирає з дому.
Хто має дочки, той ходить без сорочки, а хто має синки, той готує сумки.
Годуй сина для себе, а дочку – для людей.
З сином змагайся, то й на піч збирайся, а з зятем позмагайся, то й з хати вибирайся.
Один син – не син, два сини – півсина, три сини – один син.
Одне дитя – не дитя, двоє дітей – півдитяти, троє – одне дитя.
Чужий син дурний – сміх, а свій син дурний – плач.
Брати – що коти: погризуться і помиряться.
Брат – не батько, сестра – не мати.
Нема батька – півсироти, нема матері – повна сирота.
Вдовине горе кожен знає, а не кожен про вдову дбає.
Краще сім раз горіти, аніж один раз овдовіти.
Скільки води припливе до моря, стільки вдовиця витерпить горя.
Як родичів у селі нема, то можна зійти з ума.
Свій як не заплаче, то бодай скривиться, а чужий і не подивиться.
Своїх багато, а як прижилося топитися, то ні за кого й вхопитися.
Дядько – не батько, а тітка – не мати.
Не навчив батько, не навчить і дядько.
Кум – не родина, зять – не дитина, а невістка – чужа кістка.
Зовиця – як синиця: усе хвостом вертить.
Пам'ятає свекруха свою молодість, через те й невістці не вірить.
Свекруха любить невістку, як собаки діда.
Білий сніг – то не сир, добрий зять, та не син.
Баба бабі говорить на вухо, а все село чує.
Дві баби – торг, а три – ярмарок.
Бабиних груш не руш: свої тряси, бабі неси!
Скачи, бабо, хоч задом, хоч передом, а діла підуть своїм чередом.
Ніхто не знає: тільки баба та вся громада, тільки сич та сова та людей півсела.
Вік. Життя людини
Наш вік, як маковий цвіт: вдень – на стеблі, а ввечері – на землі.
На віку, як на довгій ниві: не пройдеш, ноги не поколовши.
Життя любить того, хто з ним бореться, а нищить того, хто йому піддається.
Життя закоротке для щастя, а задовге на терпіння.
Живи просто, проживеш років зо сто, а будеш лукавить, так чорт тебе задавить.
Живи, поки живеться, пий поки п'ється, помреш – з собою не забереш.
Живе так, як сорока на тину: хто йде – сполохне.
Кому добре живеться, у того й півень несеться.
Кому добре живеться, той з усіх сміється.
Не живемо, щоб їсти й пити, а їмо та п'ємо, щоб робити.
Не живи сам для себе, бо не вродивсь сам від себе.
Хоч гуляє багато змолоду, той вмре на старість з голоду.
У старого голова, як решето: багато було, та висіялось.
Доки здоров'я служить, то чоловік не тужить.
Не поможе вже рута й маруна, як голова обернулася до труна.
Він глухий, як скажеш "дай", а як скажеш "на", то й чує.
Глухий глухого питає, чому він недочуває.
Казав німий, що видів сліпий, як втікав кривий.
Тонув – сокиру обіцяв, а витягли – топорища шкода.
Хто вішається, тому дідько мотуз подає.
Добрі люди вмирають, а діла їх живуть.
Не вмер Гаврило – галушка вдавила.
Перед смертю не нажитися, а перед екзаменом не навчитися.
Та скільки мені треба: "Мені аби куток і хліба шматок, а там – чотири дошки й землі трошки".
Характеристика людини, її дії та вчинки.
Єсть тільки двоє добрих людей на світі, і то один вже помер, а другий ще не народився.
Не все так буває, як чоловік гадає.
Не місце чоловіка красить, а чоловік – місце.
Чим більше чоловік науки має, тим більше він знає, чого не знає.
Чоловік довідається аж тоді, як мало він знає, як дитина його запитає.
Чоловік живе не для того, щоб їсти, а їсть для того, щоби жити.
Гора з горою не зійдеться, а чоловік з чоловіком – завжди.
Бідному Савці ні на печі, ні на лавці: на печі – печуть, на лавці – січуть.
Єва та й та грішна, а про нас і балакати нічого.
Борода – до пояса, а розуму – ні волоса.
В бороді гречка цвіте, а в голові на зяб не орано.
Голова каже: іди, а ноги – сиди.
Голова сивіє – чоловік мудріє.
Розумна голова сто волів нагодує, а дурна і себе не прокормить.
Око не видало, вухо не чувало.
Око за око, зуб за зуб.
Губи і зуби – дві запори, а язикові і дверей нема.
Держи язик за зубами – будеш їсти борщ з грибами.
Коли будеш язик за зубами тримати, то не будеш ворогів мати.
Язик до Києва доведе, але там його доведеться прикусити.
Хто здержує свій язичок, того голова не болить.
Кров – не вода, а серце – не камінь.
Ми до них з серцем, а вони до нас з перцем.
Серце – з перцем, а душа – з часником.
Душа християнська, та совість циганська.
Тіло в злоті, а душа в мерзоті.
Були б кості, а м'ясо буде.
Горло яке вузеньке, а воли й корови пожирає.
Вовна не вовна, аби кишка повна.
Коли руки холодні, то серце гаряче.
Права рука не знає, що робить ліва.
Як ручки зроблять, так ніжки сходять.
Багато біжить у перегонах, та тільки один бере нагороду.
Із дому йде, як голуб гуде, додому повернувся – голосу позбувся.
Розумні люди пішки ходять, а дурні їздять.
Хвіст витягне – ніс угрузне, ніс витягне – хвіст угрузне.
Скачи, враже, як пан каже.
Швидкий місця не загріє, а сидячий і на місці задубне.
Мова. Слово.
Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть.
Як балакать, так його і в п'ять лантухів не вбереш, а як до діла, то й в торбинку зложити можна, ще й мотузкою перев'язати.
Говори до гори, гора горою: стоїть на місці в спокою.
Говори йому: "Стрижене", а він тобі: "Голене".
Лихо говірливому, та не добре й мовчазливому.
Стережися чоловіка, що не говорить, і собаки, що не гавкає.
Наговорив сім мішків гречаної вовни, та всі не повні.
Скажи мені, хто твій товариш, тоді я скажу, хто ти.
Рідна мова – не полова: її за вітром не розвієш.
Говорити – то срібло, а мовчати – то золото.
Тисячу раз пожалієш, що сказав, а раз, що змовчав.
Не розголошуй людських хиб, бо ще твій чортик не згиб.
Бджола жалить жалом, а чоловік – словом.
Хто не додержує свого слова, той сам себе зневажає.
Скоро казка мовиться, та не скоро діло робиться.
Вдача людини та її звички.
Думка – найхутчіша, земля – найситніша, – сон наймиліший.
Що знає кум, знає кумова жінка, а від неї – все село.
Сонце гріло, вітер дув.
Не кажи "не вмію", а кажи "навчусь".
Як одступиш од грамоти на аршин, то вона од тебе – на сажень.
Вчений іде, а неук слідом спотикається.
Корінь навчання гіркий, а плід його смачний.
Наука – то срібло, а практика – золото.
Писав писака, що не розбере й собака.
Багато ума, та в кишені катма.
Коли бог розуму не дав, то і коваль не вкує.
Мудрий змінить свою гадку, а дурний – ніколи.
Мудрий мовчить, коли дурний ворчить.
Розумний біля вогню нагріється, а дурний – спалиться.
Розумний любить сам учитися, а дурний любить другого учити.
Розумний не подивує, а дурний – не побачить.
Розумний розсудить, а дурень осудить.
Розумний учить, дурень повчає.
Розумного на покуті саджають для честі, а дурного – для сміху.
Хто мудрий, той мало спить.
Чоловік без розуму, що сніп без перевесла.
Великий до неба, а дурний, як не треба.
Велика, як драбина, а глупа, як цапина.
Великий, як дуб, а дурний, як пень.
Високий, як тополя, а дурний, як квасоля.
Великий, як ломака, а дурний, як собака.
Великий, як світ, а дурний, як кіт.
Вітряк меле крилами, а дурень – язиком.
Дурак хвастається жінкою, а розумний – матір'ю.
Дурень більше заперечить за годину, як сто докаже за днину.
Дурень за щастям біжить, а воно в нього під ногами лежить.
Дурень розумного не любить, а п'яний – тверезого.
Дурний на санях дрижить, а кожух дома лежить.
Коли б дурень знав, що він дурень, то б дурнем не був.
Нехай п'яниця, аби розумниця, бо п'яний проспиться, а дурак – ніколи.
Обіцянка – цяцянка, а дурневі – радість.
Питав дурний дурного, чи болять зуби вмерлого.
У базарі два дурні: один дешево дає, другий дорого просить.
Що дурень робить? – Воду решетом міряє.
Якби дурні не йшли на базар, то багато речей було б непроданих.
Чесноти
Добре треба шукати, а зле – прийде саме.
Доброго і корчма не зіпсує, а злого і церква не направить.
Зле – не гнися, добре – не пнися.
Очі – міра, рука – віра, совість – порука.
Хто чисте сумління має, той спокійно спати лягає.
Скупий два рази платить, а дурний два рази робить.
Не той злодій, що краде, а той, що ловиться.
В кого нічого немає, в того нічого не вкрадуть.
Як є побрехачі, то є й послухачі.
А ти б, метелику, не дуже-то б гордився, бо ти ж недавно з гусені уродився.
Ось ми, так ми: хоч вовки з'їли кобилу, так ми воза не дали!
Поки хвалько нахвалиться, будько набудеться.
Хвалилася вівця, що у неї хвіст, як у жеребця, та ніхто тому не вірив.
Хто чого хоче, той того і мороче.
Хто відважний, той здобуває, а хто боягуз, той пропадає.
Моя хата скраю, я нічого не знаю.
Посієш вчинок – виросте звичка.
Їй кажи – овес, а вона каже – гречка; нехай буде гречка, аби не суперечка.
Погані звички
Хто п'є, той кривиться, кому не дають – той дивиться.
Коли не до тебе п'ють, то не кажи здоров!
Як вип'єш неповну чарку, очі западуться, а як вип'єш повну – вилізуть, то краще не пити.
Голодному на умі хліб, а п'яному – хміль.
Перша чарка – на здоров'я, друга – на веселощі, третя – для сварки.
Перша чарка колом, друга – соколом, а решта – дрібними пташечками.
Перша чарка не брала, друга теж, а третя завела в арешт.
Перша чарка – як по льоду, друга – як по меду, а за третю не питай, управляйся, наливай.
Горілка – не дівка, не треба її цілувати: з ума зведе і сама пропаде.
Господи, за що ти мене караєш: чи я горілки не п'ю, чи я жінки не б'ю, чи я церкви не минаю, чи я в корчмі не буваю?
Пішла горілка по животу, як брехня по селу.
На хрестинах всі куми, на весіллі всі свати, а у корчмі всі брати.
Для того й муха на світі, щоб ліниві удень не спали.
Ледачий два рази робить, а скупий два рази платить.
Лінивий день гуляє, три дні спить, два слабий, а на сьомий – вихідний.
Людські взаємини
Людина без друзів – що дерево без коріння.
Найти друга, за якого можна померти – легко, а такого, щоб за тебе помер – важко.
Не май друга вірного, не будеш мати зрадного.
То не друг, що хвалить тихо, а то друг, що хвалить вслух.
Дружба дружбою, а служба службою.
Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова – завзятих ворогів.
Гість першого дня – золото, другого – срібло, а третього – мідь: додому їдь.
Для проханого гостя багато треба, а несподіванаий гість, що не постав, то з’їсть.
Один гість – радість, два – вага, три – тягар.
Сліпий б'є, доки дух чує, німий б'є, доки крові не побачить.
Коли двоє сваряться, то більше винуватий той, хто розумніший.
Коли хата горить, тоді люди не сваряться.
От на змію напала: від усього села відсварилася, а від цієї аж піт виступив.
Дозвілля.
Грай ти, Матвію, бо я не вмію.
Хоч нічого не виходить, а ти, Марку, грай.
Аби танцювати умів, а робити й лихо навчить.
Кінець! Пішла баба в танець, а за нею – горобець!
Не хочеться танцювати, так черевики просяться.
Як гуляв, так гуляв, ні чобіт, ні халяв, поки додому пішов, то й підошов не знайшов.
Заспівай мені пісню народу, а я скажу тобі, чи має він свободу.
Майнові відносини
Дурний дає, а розумний бере.
Як кажеш "на!", то він почує, як кажеш "дай!", то він не чує.
Хто дасть, той князь, хто не дасть, той грязь.
Коли єсть, то шелесть, а як нема, то сквересть.
Ні ножа, ні образа – ні зарізаться, ні помолитися.
Гроші – сила: одних підкуплять, других напоять, а третім лиха накоять.
Гроші – як вода: крізь пальці протікають.
Де гроші говорять, там правда мовчить.
Де гроші говорять, там розум мовчить.
Де гроші люблять, там совість гублять.
Де гроші судці, там правда в кут.
Земля все крутиться навколо осі, а люди навколо грошей.
Розкидаєшся грішми, якби їх з води брав, забув, що з людського поту.
Коли золото поверх пливе, тоді правда на дно спаде.
Магніт притягає залізо, а золото – жінку.
Хто ошукає мене раз, то стид йому, а як два рази, то стид мені.
Бодай той здоров був, що мені винен, а той, що я винен, щоб умер!
Мій батько нікому не винний: у одного позичає, а другому повертає.
Як гроші позичає, то щодня двора не минає, а як прийде пора віддавати, почне і двір минати.
Соціальні категорії.
Кого біда кусає, той завжди злість на когось має.
Міль з'їдає одежу, а біда – людину.
Не поможе і владика, як прийде біда велика.
Прийшла біда – тримайся, прийшло щастя – пильнуй.
Своєї біди нікому не кажи, бо добрий злякається, а злий знасміхається.
Велике горе, як глибоке море: не перейдеш зразу.
Бий лихом об землю, як швець мокрою халявою об лаву.
Хто в нужді не говорить, той глибше її в серце встромить.
Впросилися злидні на три дні, та й до смерті їх не виженеш.
Хто сам у злиднях плаче, той і в других недолю бачить.
Здоровий хворому не вірить, а багатий – бідному.
Де щастя родиться, там і зависть плодиться.
Хто хоче щастя зазнати, той повинен свій край шанувати.
Великі душі мають силу волі, а слабодухи гинуть у неволі.
Життя не має ціни, а воля дорожча за життя.
Брехня стоїть на одній нозі, а правда на двох.
Всяк про правду трубить, та не всяк ту правду любить.
Коли хочеш казати правду, кажи брехню, бо правді не ймуть віри.
Кривда сидить за столом, а правда жебракує коло дверей.
Міль їсть одежу, а печаль – серце.
Вижени з серця смуток, і життя зараз буде тобі миліше.
Цей світ, як маків цвіт: сьогодні цвіте, а завтра і пропаде.
Бідний на сорочку старається, а багатий і кожуха цурається.
Бідний до всіх рідний, а багатий нікому не радий.
Бідний з праці рветься, багатому черево дметься.
Пани будуть у котлі кипіть, а бідний дрова носить.
Бідному від роботи мозолі печуть, багачеві у калитку гроші течуть.
Бідному Савці нема спокою ні на печі, ні на лавці: на печі печуть, на лавці січуть.
Купець бере торгом, піп – горлом, а мужик – горбом.
Слуга як не зробить, то йому нічого не шкодить, а як не доїсть, то усім людям повість.
Батько був середній хазяїн: візьме торби по боках, а сам посередині.
Важка тайстра повна, порожня ще важча.
Робітники працюють, а пани з їх праці живуть та танцюють.
Багатий ходить до бідного літом, а бідний до багатого зимою.
Багатий умре – нічого не візьме, а бідний умре – нічого не лише.
Багач шукає апетиту, а бідний – хліба.
Багач, як собака: на своєму лежить, а хвіст перекинув на чуже.
Умер багатий – ходімо ховати, умер убогий – шкода дороги.
Як умре багатир, дак іде увесь мир, а як умре харпак, да тільки піп да дяк.
У мого батька було три стодоли: в одній був мак, друга була так, а в третій миша з розуму зійшла, що їжі не знайшла.
З панами не міряйся чубами, бо як довгий, то підстрижуть, як короткий – витягнуть.
Пан добрий, як отець: взяв корову і овець, а пані – як мати: наказала й теля взяти.
Цар любить карати, чиновники – хабар брати, пани – шкуру драти.
Закон – павутина, в котрій муха путається, а чміль пролітає.
Світогляд
Чому чорт шляхту бере? Бо поодинці ходять.
Ой піч моя, піч! Коли б я на тобі, а ти на коні, славний козак був би з мене.
Що буде, то буде, а козак панщини робити не буде!
Кров – не вода, а серце – не камінь.
Самому йти мириться – не годиться, а посла послать – будуть люди знать.
Мав вилупитись чорт, та півні заспівали – вилупився чоловік.
Мав уродиться чорт, та кури запіли.
Не такий чорт страшний, як його малюють.
Чорт душу вийме, а пан шкуру зніме.
Бог дав свято, а чорт – роботу.
Убрався піп у ризи, а чорт – у рядно, та й тягнуть в одно.
Мужик захворіє – попа кличуть, піп захворіє – за лікарем посилають.
Не думав бути в церкві, так собаки загнали.
Чоловік не святий, щоб не согрішив, і не чорт, щоб не покаявся.
|
