Жив-був юнак з поганим характером.
Батько дав йому повний мішок цвяхів
і сказав забивати один цвях у ворота саду кожен раз,
коли той втратить терпіння або посвариться з кимось.
Першого дня він забив 37 цвяхів у ворота саду.
Наступного дня навчився контролювати кількість забитих цвяхів, зменшуючи її з дня в день.
Зрозумів, що простіше контролювати себе, ніж забивати цвяхи.
Нарешті, наступив той день, коли юнак не забив ні одного цвяха
у ворота саду.
Прийшов він до батька і сказав йому цю новину.
Тоді батько сказав юнаку, виймати один цвях з воріт, кожен раз,
коли він не втратить терпіння.
Настав той день, коли юнак зміг сказати батькові, що витягнув всі цвяхи.
Батько підвів сина до садових воріт, і сказав:
« Сину, ти чудово себе вів, але подивись, скільки дірок залишилось у воротах »
Ніколи вони вже не будуть такими як раніше.
Коли ти з кимось сваришся, і говориш йому неприємні речі, то залишаєш йому рани як у тих воротах.
Можеш встромити в людину ніж, і потім витягнути його, але завжди залишиться рана.
І буде неважливо, скільки разів ти попросиш пробачення. Рана залишиться.
Рана, нанесена словами, спричиняє таку ж біль, як і фізична.
|
