Приказки та прислів'я: про сміливість та про рідний край
***
Чия відвага, того й перемога.
***
Сміливим відвага володіє.
***
Сміливість города бере.
***
Смілість бере города і кріпості.
***
Сміливий наскок – половина спасіння.
***
Сміливого і куля не бере.
***
Де відвага, там і щастя.
***
Чи пан, чи пропав – двічі не вмирати!
***
Або полковник, або покойник!
***
Хоч голова в кустах, хоч груди в хрестах!
***
То не солдат, що генералом не думає бути.
***
То не козак, що отаманом не думає бути.
***
Добрий козак баче, де отаман скаче.
***
Щирий козак ззаду не нападає.
***
Один солдат в полі не воїн.
***
Голими руками не битись с ворогами.
***
Без зброї слабі й герої.
***
Не лише силою треба боротись, а й умінням.
***
Без ради й військо гине.
***
Без доброго командира військо – отара.
***
До булави треба й голови.
***
Кожному мила своя сторона.
***
Нема в світі, як своя країна!
***
За рідний край, хоч помирай!
***
Лучче на своїй стороні кістьми лягти, ніж на чужині слави натягти.
***
Нуте, браття, або перемогу добути, або дома не бути.
***
Коли стелеться доріжка, козакові не до ліжка.
***
Козак коли не п’є, то ворогів б’є, а все не гуляє.
***
Висипався хміль із міха, та наробив ляхам лиха.
(Прислів’я виникли за часів визвольної війни українського народу 1648-1654 рр. і спрямовані проти польсько – шляхетських загарбників. Тут і далі слово «лях» - пан, польський шляхтич)
***
Тікай, ляше, бо все, що на тобі, то наше!
***
Не вийде, пане-ляше, на ваше!
***
Знай, ляше, по Случ наше!
***
На один копил дідько всіх ляхів строїв!
***
Війна людей їсть, а кров’ю запиває.
***
Пропав, як швед під Полтавою.
***
Голодний француз і вороні радий.
***
Дома лев, а на війні тхір.
***
Ставився, як лев, а згинув, як муха!
|
